Все говорят, что я не очень счастлива
И что судьба ко мне не благосклонна.
Со всех сторон звучат слова участия
И пожалеть меня считают нормой.
В людских глазах я, правда, неудачница:
Не нажила того, что в мире ценят.
Нет у меня машины, сада с дачею,
И не сложился мой очаг семейный.
Но я себя не чувствую покинутой
И знаю то, что многим неизвестно.
Передо мной страна чудес раскинута,
И мне в стране той быть так интересно.
Не передать словами или песнями,
Когда во всём, везде я Бога вижу.
Он здесь живёт! Твореньями чудесными
Меня к себе Он подзывает ближе.
Я слышу шёпот зорькою вечернею,
Он в ней, и я в ней тоже растворяюсь…
И с нею я любовию дочернею
Планете в руки кротко доверяюсь.
Бог здесь живёт! И дуновеньем ласковым
Меня Он с ветром нежно обнимает…
Я замираю… сон ли это, сказка ли,
Но каждый звук и шорох понимаю.
Он здесь: в цветах, красивых и доверчивых,
Что мне кивают, как своей знакомой.
Меня не раз от слёз они вылечивали,
Наполнив душу радостной истомой.
Его я слышу в шелесте берёзовом
И узнаю Его прикосновенье,
Когда рассветом ранним, нежно – розовым
Мне солнца луч подарит пробужденье.
Приходит Бог ко мне совсем не странником:
Со мною Он, живёт во всём, что живо.
И стала жизнь моя чудесным праздником –
Не знаю, чем я это заслужила.
Пусть говорят, что я не очень счастлива,
Но счастья моего никто не тронет!
Я к Божьей жизни удостоена причастия –
Меня Бог держит на Своих ладонях.
Г. Мерзлякова
Галина Мерзлякова,
г. Киров Россия
Стихи пишу давно, вышли два сборника "Прославляю Тебя из огня" и "Подари мне, Господь, небеса" Готовится к выпуску третий.
Благодарю Господа за великую милость ко мне. e-mail автора:galya.merzlyakova.55@mail.ru
Прочитано 8978 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.