...Він здавався непоказним, коли тільки з'явився у великій політиці. Невиразно говорив, непомітно одягався і уникав спілкування з журналістами. Але влада змінює людей. І колишньої невпевненості тепер як не бувало. Відтепер всі важливі рішення в країні приймає він і тільки він. У нього є покірний парламент, в якому, щоправда, поки ще йдуть дискусії. Йому не потрібно багато часу, щоб ввести цензуру в ЗМІ, підпорядкувавши президентської адміністрації найбільш рейтингові телеканали. Його самі найлютіші вороги вже були посажены за ґрати, але на всяк випадок проти них продовжують відкривати нові кримінальні справи. Опозиція в його країні слабка і ні на що не здатна. Тому він її просто не помічає. Якщо ж його опоненти раптом вирішують зробити що-то помітне, він посилає до них вдячних глядачів з гумовими палицями і в шоломах.
Він звик до публічністю і більше не уникає прес-конференцій, на яких не лізе за словом в кишеню. А ось від деяких своїх старих звичок відмовився. Наприклад, тепер він не любить бувати на публіці разом зі своєю дружиною Людмилою. Вона більше не супроводжує його навіть у тих закордонних поїздках, куди по протоколу належить їздити з дружиною. На величезних угіддях він побудував собі справжній палац і живе в ньому без дружини. Ще він не забуває друзів-земляків, намагаючись гідно влаштувати їх у столиці. Він бореться за те, щоб у його країні проходили чемпіонати і олімпіади.
Хіба Віктор Янукович робить що-то не так?
Чому іншим можна, а йому не можна?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Актуально ли сегодня жить жизнью победы? - Лариса Попова Отче Благий, мы ищем света лица Твоего; мы ищем мира горнего - Царствия Божия; мы ищем Тебя, Отец: ЯВИ нам мощь присутствия Твоего в нас, верующих по действию державной силы Твоей, которою Ты воздействовал во Христе Иисусе; ПРОЯВИ, Отче, Твое единство с нами, со мною. Тебе хвала и слава и честь; да познаем на земле путь Твой, ВО ВСЕХ НАРОДАХ спасение Твое. Аллилуйя. Аминь.
Сказка о лунном лучике - Николай Погребняк Эту сказку написал мальчик, Мишка, живущий в хосписе; ему 12 лет. С прошлой осени он \"отказной\" у врачей. Когда Мишка лежал в реанимации, ему пообещали, что его сказку еще будут читать.
