Хоть ныне в России злодейство обильно,
Нас божия Пасха любовью питает
Так, будто бы в воздухе радость витает:
На сердце страдальцев светло и умильно.
Как в крестном ходу многолюдно собранье!
Торжественна полночь. Свечей ряд мерцает.
За клиром и певчими всяк поспешает.
Повсюду пасхальной ночи восклицанья.
«Христосе воскресе!», «Воистину, брат мой!» -
Друг друга приветят церквей прихожане.
Вот в колокол бьют в перебор христиане:
«Услышьте благое! И в каждом – душа пой!»
Померкнут ль обычаи братской любви в нас,
Немногих смирением всё воскресится.
Одно лишь желание помочь нам сплотиться
В таких исповедниках чудно и дивно.
Как видно, недаром в Руси нестроенья.
Обид и невзгод непосильное бремя.
О, русских людей несчастливое племя,
С надеждой на Бога придут обретенья!
Батый Ирина,
Россия
Живу в России. Победитель конкурса "Золотое Перо Руси 2008"(Московское отделение Союза писателей России) в номинации "Сказка" - звание "Серебряное Перо Руси". Лауреатка конкурса "Открытие" (Московское отделение Союза писателей России) 2007, областного нижегородского конкурса "Душа поет" 2007, победитель литературного конкурса имени П.Еремеева(Нижегордское отделение Союза писателей России) 2007, лауреат Конкурса одного стихотворения журнала "Литературная учёба"(Москва)2008, 1 место в конкурсе "Солнечной поэзии нежные звуки" (Эстония, портал "Солнышко", 2007), дипломант конкурса поющих поэтов "Зов Нимфея"(Крым)2010, дипломант и призёр конкурса "Золотая строфа"(Москва)2011, "Благословение"(Москва)2014 и других.
Прочитано 14936 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Песах-еврейский праздник.Выход евреев из Египта-песах.Где в Библии написано о двух пасках?Иисус-еврей.Не давал Бог православия.А вы,православные,в большинстве-антисемиты.Простите за резкость.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
